Травень-червень — вирішальний, — Мельник із 47-ї бригади про війну проти РФ

Коли саме розпочався контрнаступ ЗСУ у 2023 році та чому чоловіки мають захищати країну зараз — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів Микола Мельник, старший лейтенант, екскомандувач 4-ю ротою 47-ї механізованої бригади. 

У першій частині інтерв'ю читайте, які міста у зоні ризику після відходу ЗСУ із Авдіївки та чому минулорічний контрнаступ не приніс успіху.

Коли розпочався контрнаступ? Є конкретна дата?

— 6.06. Перед тим нам не називали точну дату, але були пересування батальйонів. 6 червня нам доповіли, що розпочалося і наша задача така-то. Там буде рух, там, а ваш буде такий. Зрозуміло? Зрозуміло! До виконання!

Страшно було?

— Ні.

Хлопці кажуть, страшно всім.

— Я боюсь, щоби з дитиною все добре було, а там все, тікати ж нікуди. Просто виконуєш свою роботу і намагаєшся не втратити управління підрозділом. Є така приказка, що всі плани летять до чортів після першого ж вистрілу. Так воно і є, плюс-мінус. Але при цьому, якщо є правильні командири взводів, вмотивовані солдати і гарно підготовлені сержанти, вони будуть виконувати свою роботу.

Так, боятимуться, але будуть робити. 
Мені наприклад, в той конкретний момент страшно не було. От коли захищали Київщину, було страшніше. Перші дні, взагалі не орієнтуєшся. А тут, другий рік війни, розумієш загальний рівень планування, ну і в цілому — люди зібралися — потрібно битися.

Росіяни знали про наші плани?

— В мене немає інформації такого рівня. Але вони постійно готувалися, ми вдень їх розносимо, а вони вночі заливають свої бетонні капоніри. Тобто вони постійно відновлювали свою оборону. І тут у них велика заслуга, що у нас мало що вийшло. 

Є новий аналіз, за яким Україна може піти у новий наступ, якщо зможе вибудувати оборону і тим самим виснажити ворожі війська.

— Так, але для цього нам потрібно мобілізувати 500 тисяч громадян. Це якщо ми підготуємо нові бригади і заповнимо чинні. Але це досить складна логістична задача. Американські ЗМІ пишуть, що українському бюджету не вистачає 37 млрд доларів.

Питання — чи готові західні партнери дати нам ці кошти для мобілізації і підготовки такої кількості людей, щоби знову бути готовими відновлювати контроль над українськими землями? Поки що у них великий скепсис. Тому тут ми стратеги, а вони — тактики. 

Зі стратегічної точки зору нам, щоб перекритися, треба 100-150 тисяч. Це для наповнення особового складу. Інакше все це доволі погано закінчиться. 

Якою має бути мобілізація, якщо війна ототожнюється із квитком в один бік?

— Ну війна — це не завжди смерть. Може пощастити, як мені (маються на увазі протезування. - ред.). Та й взагалі — а який вибір? Або ти захищаєш свій будинок з автоматом або ти отримуєш Бучу і в тебе не буде автомата.  

Це ж доволі просто: "Чувак, або так або так". Але коли до тебе в хату прийде москаль і автомата у тебе не буде, ти будеш дуже сильно мріяти опинитися на пару місяців назад, аби мати змогу захистити себе. 

Дуже складно зрозуміти, як ця держава буде випетлювати, якщо не мобілізувати необхідну кількість людей. І не лише кількість, а й якість.
Бо коли села вигрібають і на штурмовиків кидають чоловіків по 50 років, то мабуть, це не найкраща ідея. Треба раціонально використовувати наявні у нас ресурси. 

Чи варто мобілізовувати жінок?

— В цьому плані нам потрібен адекватний рекрутинг. Для жінок є достатньо посад, які вони можуть спокійно потягнути. При цьому є й жінки-штурмовики. Що чоловік, що жінка... Все залежить від морально-психологічної підготовки. Є жінки, які дадуть прикурити половині чоловікам. Але є і навпаки. Кожна людина — це окремий космос. Не кожен чоловік готовий бути штурмовиком. Але кожного треба підлаштовувати під посаду, яку він потягне. Не під те, що він хоче. Бо у нас всі хочуть бути дронщиками. 

Але якщо ми почнемо мобілізовувати жінок, то та система взаємостосунків поміж чоловіками і жінками, які є в Україні, рухне остаточно. 

Як оцінюєте дії деяких працівників ТЦК, які ловлять чоловіків по вулицях?

— Незаконних методів бути не повинно, бо ми правова держава. Незаконних дій не має бути. Але є інші випадки. Коли людині приходить повістка, а вона не з'являється. Що робити? 

Якщо є мобілізували по закону — то що ти хочеш? Все, маєш йти і захищати країну. Ну, так це мало кому подобається, але ми не у тих умовах, щоби ми обирали, подобається нам щось чи ні. В тебе є обов'язок — ти маєш його виконати. 

Але в той же час нам треба багато чого змінювати. В тому числі і в плані підготовки солдата. Наприклад, наші навчальні центри досить часто, окрім стійкого алкоголізму, нічого не вчать. Боєць має бути навчений, а навченість дасть впевненість.

Яким бачите цей рік?

— У травні-червні все вирішиться. Ми або буквально у березні змінюємо парадигму підготовки, підходи до забезпечення боєздатності наших підрозділів, або влітку у нас будуть проблеми. Так, можна мобілізувати 500 тисяч, але якщо вони не будуть навчені і вмотивовані, який з нього толк?

Навіть якщо чоловік не хоче воювати — його завжди можна мотивувати. У нас є ціла лінія морально-психологічного забезпечення — нехай займаються своєю роботою. Із солдатами треба спілкуватися. 

У росіян також все буде залежати від тої мобілізації, яку вони зможуть провести після виборів. 

Чи варто Зеленському їздити на фронт і чи підвищує його приїзд бойовий дух хлопців?

— Ні, а він що з ними спілкується? Ну, ок, зібрали там 10-15, яких відволікли, а вони тим часом могли собі нормально поспати чи ще чимсь зайнятися. Але насправді я ж не знаю. З медійної точки зору для ОП це класно.

Якщо він не буде цього робити — йому будуть виставляти претензії, що от Верховний Головнокомандувач не їздить на фронт. Та він ту війну в очі не бачив! Тому так, з його точки зору потрібно. Чи потрібно це солдатам — питання. Кожен відповість за себе.

Але я пам'ятаю, як народні депутати теж намагалися полазити у нас, то у мене до комбата було одне прохання, аби їх не допускали. Навіщо вони мені? Чим вони мені конкретно допоможуть? Тільки навести кіпіш і підірвати солдат. Я завжди вважав, якщо солдат може полежати зайву хвилину — хай собі полежить.

Держава оплачувала вам протезування?

— Так. Але цей процес доводі забюрократизований. І чим далі йдуть реформи, тим більше паперів вимагається. Але людина, яка пройшла нашу армію, не знаю, чи є для неї слово "складно"? Вона звикла, що є логіка, яка тобі не зрозуміла. Загалом всі люди хочуть допомогти, людяне відношення є. Але ті, хто сидять у Міністерствах не розуміють, як складно пройти процедуру, якщо нема одної ноги. Якщо нема двох — це взагалі квест. 

Люди ж чому не хочуть воювати? Бо не розуміють, хто забезпечить їх родини після їх смерті, яким буде лікування в разі чогось і тд.

Вас демобілізували?

— Ні, мені дали час на довготривале лікування, а далі, якщо буде нормальна посада — я би повернувся.

Яка посада вас цікавить?

— Тільки не папери перекладати. Бо це буде дурно, якщо мене москаль не вбив, а замість нього це зроблять стоси паперів. Якщо у бойових підрозділах буде потрібен мій досвід, ок, чому ні? Якщо він не буде нікому потрібен — оформлю інвалідність. Все буде залежати від нашої прекрасної держави.